- посилати
- -а́ю, -а́єш, недок., посла́ти, пошлю́, пошле́ш, док., перех.1) Відправляти що-небудь поштою, передавати через посильного; надсилати. || Передавати на певну відстань повідомлення, концерти і т. ін. якими-небудь засобами зв'язку (по радіо, телебаченню тощо).2) Давати доручення, наказувати чи радити комусь піти або поїхати куди-небудь, до когось з певною метою. || по кого – що, рідше за ким – чим. Просити покликати кого-небудь чи принести або привезти щось. || Давати призначення куди-небудь на роботу. || Відряджати куди-небудь із певним завданням. Посилати на смерть. Посилати до школи.3) Кидати, метати і т. ін. у певному напрямі. || у сполуч. зі сл. куля, снаряд і т. ін. Стріляти в певному напрямку.4) розм. Простягати в певному напрямку (руку, ногу); спрямовувати.5) перен. Виявляючи своє ставлення до кого-небудь, звертати до нього мову, усмішку тощо. Посилати вітання. Посилати прокльони.••
Посила́ти уклі́н кому — засвідчувати комусь своє шанування, глибоку повагу в листі або через кого-небудь.
6) перен. Спрямовувати кудись, на що-небудь (проміння, світло і т. ін.).7) перев. кому що, у сполуч. зі сл. доля, Бог і т. ін., перен., розм. Випадати на чиюсь долю; давати, дарувати.••Що Бог посла́в ; Чим Бог посла́в — те, що є; тим, що є (уживається перев. у традиційних формулах запрошення до столу, частування).
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.